День 22 січня 1919 р., коли на Софійському майдані у Києві було проголошено Акт злуки — возз’єднання УНР і ЗУНР в єдину соборну Україну, в українському календарі позначають як свято лише з 1999 року. До цього змусили політичні підтексти, оскільки Леонід Кучма, який тоді йшов на другий термін президентства, потребував підтримки Галичини. Тим часом у новітній історії України цей день посідає особливе місце, адже він символізує єдність українських земель, прагнення його населення до самостійної держави.

Тоді, 85 років тому, розвал імперії Романових теж сприяв спритним ділкам, котрі збагачувались, не гребуючи засобами і не переобтяжуючи себе християнською мораллю. Але справжнім патріотам України, серйозним політикам аж ніяк не йшлося про те, як швидше розбагатіти і кому вигідніше продатися: Росії чи котрійсь із європейських країн. Як тільки в жовтні — листопаді 1918 р. політична ситуація стала сприятливою, розпочався процес об’єднання двох держав в одну. Вже 1 грудня 1918 р. поважні представники УНР та ЗУНР підписали у м. Фастові Передвступний договір про майбутнє об’єднання (Злуку) двох суверенних українських держав в одну соборну Українську Народну Республіку. 3 січня 1919 р. Українська Національна Рада прийняла в столиці ЗУНР м. Станіславові (нині Івано-Франківськ) Ухвалу про злуку двох держав, а ще через три тижні нарешті сталося те, чого прагнуло не одне покоління українців, — їх країна стала єдиною та незалежною. На жаль, такою вона була не довго. Вже незабаром більшовики захопили Київ, Східну Галичину окупували поляки, а Закарпаття — Чехословаччина. І знову почалася відчайдушна боротьба за волю, та успіху вона не принесла. Ще двадцять років — до 1939 року (а фактично до 1945-го) українці були роз’єднані.

Лише в грудні 1991 р. наша держава отримала омріяну, вистраждану незалежність, її соборність остаточно стала доконаним фактом у світовій політиці, хоча за межами нинішніх наших кордонів ще залишилося чимало територій, заселених автохтонними українцями.

У Львові 22 січня традиційно кладуть квіти до пам’ятника Михайлу Грушевському, Тарасу Шевченкові, В’ячеславу Чорноволу та до військових меморіалів Січовим Стрільцям на Янівському цвинтарі й воїнам УГА на Личаківському цвинтарі. Як і в минулі роки, цього дня відбулися святкові масові заходи: біля пам’ятника Тарасові Шевченкові — віче з нагоди Дня злуки, а у Львівському театрі опери та балету — урочиста академія. Урочистості одночасно відбувалися й у Києві, у Палаці мистецтв «Український дім». До 85-річчя Акту злуки викарбують та введуть в обіг ювілейну монету.

День 22 січня 1919 р. назавжди залишиться в історії українського народу як свято Соборності України. Це був один з найпрекрасніших моментів нашої історії. Будемо сподіватися, що далеко не останній.

Богдан ХІХЛАЧ,
м. Вінниця, Україна