У кожного свій шлях до патріотизму. Дехто відчуває відповідальність за свій народ і державу тільки ставши міністром, а дехто — ще в дитячому садку. Можна жити й взагалі не мати патріотичних почуттів. А звідки вони візьмуться, коли їх ніхто не виховує. Звичайно, докладають зусиль вихователі та вчителі, але дітей це мало проймає. Ніби й не так давно проминули часи індустріалізації, колективізації, Другої світової, але для сучасних учнів та студентів вони такі далекі й мало цікаві. Інша справа Голодомор 32–33-го.

Ця трагедія не могла залишити їх байдужими. Нещодавно Україна відзначала 70-річчя цієї чорної сторінки історії. Але чи це єдина сторінка в книзі під назвою «Геноцид українського народу»? Саме про це йшла мова на зустрічі голови Української Всесвітньої Координаційної Ради Михайла Гориня з учнями та вчителями Ірпінської Української гімназії.

Старшокласникам було цікаво познайомитися з людиною, про яку вони читали в підручнику історії України. Після показаної гімназистами невеликої театралізованої вистави, яка не могла залишити байдужим жодного присутнього, зал встав, вшанувавши хвилиною мовчання всіх безневинно загиблих під час голодомору. Вогонь свічок, які тримали старшокласники, розпалив в їхніх серцях жаль і скорботу. Затаврується в пам’яті дітей це страшне горе, і не дасть більше нікому приховати справжні події.

Михайло Миколайович у своєму виступі на прикладі довів, що голодомор — лише один з багатьох фактів системного знищення українського народу, серед яких був і наступ на козацтво, і боротьба з УНР, і русифікація, голод 1921–22 та 1946–47 років. Але українці не сиділи склавши руки, про це свідчать приклади героїчної боротьби проти імперських завойовників. Одним з таких етапів боротьби є рух опору 60–70-х років ХХ століття, учасником якого й був Михайло Горинь. Він не тільки розповів гімназистам цікаві факти з життя політв’язнів В’ячеслава Чорновола та Паруйра Айрикяна (лідера вірменського руху опору), а й показав примірники самвидавівських журналів і книжок. Російська імперія та СРСР розвалилися, але імперські настрої не щезли й донині. Свідченням цього є те, що ООН визнала голод 1932–33-го порушенням громадянських прав, а не геноцидом проти українського народу, як цього вимагала Україна. Поважна міжнародна організація підтримала думку Російської Федерації щодо голоду. Звичайно, правонаступниці СРСР не вигідно визнання голодомору, адже їй доведеться вибачатися за всі злочини більшовиків.

«Зробити дорослу людину патріотом набагато важче ніж дитину. Посіяні вчителями і вихователями зерна любові до Батьківщини, дадуть щедрий урожай через 10–20 років», — сказав Михайло Горинь. Виховавши справжніх патріотів Україна матиме захисників, які не допустять знущань над українським народом, не дадуть знову організувати штучного голоду. У рамках зустрічі відбулася презентація книги австралійського українця Петра Кардаша «Злочин», яку Михайло Горинь подарував гімназійній бібліотеці.

Світлана Остапа, прес-секретар УВКР