Величне урочисте вшанування Кобзаря відбулося в Сіднеї 14 березня 2004 року в сповна заповненій присутніми залі Дому Молоді у Лідкомбі. У своєму вступному слові, вітаючи від імені Культурно-освітньої реферантури Об’єднання Українських Громад усіх присутніх у залі, зокрема посла України п. Олександра Міщенка, капітана яхти «Батьківщина» п. Дмитра Бирюковича, культ-освітній референт ОУГ НПВ Володимир Войтович сказав: «…Цього року сповнилося 190 років з дня народження духовного батька українського народу, Великого Кобзаря — Тараса Шевченка, який своїм пророчим словом кликав український народ пробудитися з «рабів німих» на борців за свою волю, і чи не перший він в історії нашого народу збудив українську історичну думку, огорнувши її шляхетною, глибокою любов’ю до України».

Концертну програму розпочав «Заповітом» хор СУМу «Легенда». Це був дуже вдалий початок концерту, в якому брали участь: Шкільний хор Центральної школи ім. Кн. Ольги — (диригент Лариса Буряк, супровід на гітарі Петро Коваль), декламатори Катерина Атаманюк, Таня Бейлі-Вітбурн, Валя Кравченко. Співаки солісти: Марта Менцінська, тріо бандуристів Петро і Ніла Деряжні, Андрій Баран, бандуристи «Ластівки», жіночий ансамбль «Суцвіття», хор Братської школи УКЦеркви св. Андрія. Кожен з виконавців старався якнайкраще виконати пісні на слова Тараса Шевченка, або такі, які підходять до імпрези, за що глядачі у залі нагородили їх оплесками. Портрет Шевченка, який висів на сцені — праця знаного Петра Кравченка.

Володимир Войтович від імені всіх присутніх подякував виконавцям і наголосив на тому, що це прекрасно, що в ньому брало участь так багато дітей. Посол України Олександр Міщенко у своєму виступі подякував за запрошення, офіційно передав сіднейському художникові Стефанові Хвилі листа з приводу прийняття його до Спілки художників України. Пан Хвиля на чужині і співав в опері, і намалював кілька сот прекрасних картин, кілька з них в Києві й Одесі. Вітаємо пана Хвилю з визнанням його таланту в Україні!

Окремо пан посол зупинився на великому значенні постаті Шевченка в українській історії та культурі. Потім подякував усім виконавцям, окремо називаючи кожного. І заторкнув невизначеність питання щодо встановлення скульптури на честь Т.Шевченка, яка до цього часу не має місця свого постійного розташування у Сіднеї. Зараз ця скульптура знаходиться у залі, де проходило свято. Посольство виступило з ініціативою, щодо перевезення цієї скульптури до Канберри і встановлення її поруч з пам’ятником Жертвам голодомору та політичних репресій в Україні. Це дасть можливість усім делегаціям з України, політикам, урядовцям та всім, хто перебуває в столиці Австралії покласти квіти та вклонитися пам’яті нашої України. Публіка прийняла таку заяву оплесками. Ми практично узгодили це питання і сподіваюся, що на наступний березень 2005 р. ми зможемо відкрити пам’ятник Великого Кобзаря в Канберрі. Ще було запрошено до слова капітана Дмитра Бирюковича, який розповів про морську подорож яхти «Батьківщина» з Києва навкруги світу. Після зупинок і численних зустрічей в ЗСА, на Гаваях, островах Кука, Новій Зеландії яхта причалила в Австралії.

Пан Бирюкович твердив, що тисячі людей відвідали яхту, оглянули стенди з матеріалами про Україну, було роздано тисячі листівок з інформацією про Україну. Також повідомив, що ця подорож, на жаль, закінчується в Австралії через фізичне виснаження і фінансові труднощі.

Вечір на честь Тараса Шевченка закінчився піснею «Ще не вмерла Україна».