Звісно, можна багато говорити про бездуховність молоді, про генетичну заангажованість у російську культуру, висувати різноманітні гіпотези і намагатися доводити якісь теорії. Але мені здається, що причина полягає просто у відсутності якісних зразків вітчизняної культури. Маємо той самий “Океан Ельзи”, “ВВ”, ще кілька якісних музичних гуртів, кілька першокласних письменників. Але чи можемо ми сказати, що ця кількість творців національної культури є достатньою для європейської країни, яку вже традиційно порівнюють із Францією, принаймні, за кількістю населення?

Таке питання поставили собі в Українській Всесвітній Координаційній Раді. Результатом стало рішення про проведення семінару, мета якого – розроблення спільної програми дій українських громадських організацій, мистецьких об’єднань, продюсерських центрів України та українського зарубіжжя з поширення і популяризації кращих зразків сучасної і класичної національної культури в молодіжному середовищі.

Сказано – зроблено. 6 жовтня в Інституті післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка розпочався семінар, на якому були представлені три категорії суб’єктів культурного процесу: загальноукраїнські молодіжні патріотичні організації, регіональні мистецькі осередки та гості з українського зарубіжжя – в даному разі – з Москви й Волгограду. Протягом трьох днів гості семінару презентували свої організації та проекти, мали змогу обговорити можливі шляхи і механізми поширення сучасних зразків української культури серед молоді, а також практично попрацювати над проектом Програми УВКР “Українській молоді – українську культуру” на 2005 рік.

Найактивнішими учасники семінару були першого дня, адже кожен мав можливість презентувати перед аудиторією вдячних слухачів свою організацію, свої проекти. Дискусія й обговорення, що прикметно, пройшли мляво. Мабуть, часу на суперечки вже нема, а очевидною стала потреба працювати. Це й підтвердив третій, заключний, день семінару. До фіналу прийшли з головним – практичним – результатом. Труднощі в його досягненні були значні, адже одна справа – займатися мистецькою та інформаційною діяльністю на місцевому рівні, і зовсім інша  – координувати свої дії з представниками інших регіонів, чимось жертвуючи, відмовляючись від своїх геніальних ідей і щораз наштовхуючись на певні непорозуміння та відсутність коштів.

Отож, заключного дня семінару учасники та організаційний комітет, зібравшись у силі, виробили й затвердили Програму УВКР “Українській молоді – українську культуру” на 2005 рік.

Було прийнято рішення про оголошення конкурсу проектів на краще проведення  фестивалів, днів культури, виставок, ювілейних і святкових заходів, на підготовку педагогів і керівників художньої самодіяльності, на створення найбільш ефективної системи поширення літератури, касет, компакт-дисків, організацію зустрічей молоді з відомими письменниками, митцями. Усе це планується робити в співдружності з профільним Комітетом Верховної Ради, Міністерством культури та мистецтв, посольствами України, творчими об’єднаннями, інформаційно-культурними та мистецькими центрами, самодіяльними та професійними художніми колективами, а також громадськими організаціями.

Гості роз’їхалися задоволені й сповнені нових планів і сил, потрібних їм для того, аби творити національну культуру й просувати її в маси. Організаційний комітет семінару також залишився задоволений, оскільки УВКР доклала усіх можливих зусиль до того, аби об’єднати острівці української культури, розкидані по всій країні, та згуртувати регіональні організації в потужну силу, перейняту українською ідеєю, щоби кожен українець міг пишатися вітчизняною культурою та обирати українське.

Наразі чекаємо результатів – затвердження програми дій Зборами УВКР, які заплановані на грудень, а там уже й фінансування. Теж не зайва річ.

Оксана Вєліт,

менеджер УВКР