У програмі конкурсу-семінару були проведені уроки української мови та літератури, майстер-класи, конкурси на краще виконання української пісні, вірша, танцю. Кожний учасник привіз із собою домашнє завдання – твір на тему “Що для мене Україна”.

             У святково оформленому залі Центру національних культур – три державних прапори: України, Росії та республіки Карелія.

Свою роботу семінар розпочав державним гімном України.

Треба було бачити зосереджені й урочисті обличчя дітей, що слухали цей твір! У них була і гордість за свою Вітчизну, і скорбота за її багатостраждальну долю, і сум за далекою Батьківщиною.

У цьому заході від Національно-культурної Автономії українців м. Мурманська та Мурманської області приймав активну участь дитячий вокальний ансамбль “Вітерець” (керівник Ольга Листопад) середньої школи №280 селища Оленья Губа. Ми купалися в чарівних звуках української мови й пісні, що лунали навкруги. Мліло серце від клекоту бандури і щебету сопілок.

Радували око вишивані рушники, яскраві національні костюми. А на кожному учасникові вокального ансамблю “Вітерець” були сорочки “з прабабиної скрині”, що демонстрували майстерність вишивальниць різних регіонів України. Ці сорочки-вишиванки протягом багатьох років дбайливо збирала і зберігала керівник ансамблю.

Із самої першої хвилини, проведеної на Карельській землі серед українців-земляків, і до сумних хвилин прощання ми були огорнені теплом, щирістю і щедрістю української душі. Немов велика рідня зібралася за гостинним столом у батьківській хаті! Як ласкава мати-господиня вітала своїх гостей голова Правління КРГТ “Калина” п. Лариса Скрипникова. Усі побутові й організаційні проблеми гідно пронесла на своїх тендітних плечах відповідальний керівник і координатор роботи конкурсу-семінару, турботлива п. Світлана Корнієнко.

На уроках з української мови діти вчились і вдосконалювали свої знання про рідну мову, історію, державну символіку України, говорили про український костюм та звичаї українського народу.

Навіть ті, хто не говорив українською мовою, поверталися додому з навичками спілкування по-українськи у побуті. Адже, дійсно, чим більше мов людина знає – тим вона багатша.

Незабутньою стала зустріч із учасником Великої Вітчизняної війни, письменником Анатолієм Гордієнком. І бриніла сльоза на очах, коли він розповідав дітям про свою солдатську юність.

Багато спогадів про Україну об’єднувало учасників семінару, і всі бажали їй щасливої долі:

Ой, засвіти свічку, постав на віконце,

            Хай зацвіте Україна, як рута на сонці.

Українська пісня – це наша органа,

Сардак, кожух, чорна шапка, синьо-жовта фана.

Синьо-жовта фана, тризуб золотіє,

Ще нашу Україну сонечко зігріє.

Звичайно, в ці Різдвяні дні звучали колядки. У виконанні дитячого колективу “Українські ластівочки” (керівник Валентина Соболевська) з м. Петрозаводська вони дійшли до серця кожного слухача. Особливо вразила щирість виступів найменших учасників цього колективу, їх артистизм та володіння мовою.

Народні дитячі ігри показав фольклорний ансамбль “Земелюшка” (керівник Наталя Шепелєва) з м. Медвеж’єгорська. Учасники цього колективу продемонстрували своєрідні, яскраві голоси та виразне виконання українських народних пісень.

Дитячий вокальний ансамбль “Вітерець” приймав участь у всіх номінаціях конкурсу, здобув високу оцінку глядачів і отримав перші місця. Але, я вважаю, в конкурсі не було переможців і переможених, бо всіх об’єднав девіз: “Мова – пісня – дружба”.

Організатори подбали й про культурний відпочинок учасників семінару. Ми мали змогу відвідати святкове Богослужіння у храмі Олександра Невського. Екскурсія до Будинку Ляльки познайомила дітей із міфами й легендами Карелії, вразила майстерністю народних умільців. Розваги в Аквапарку неначе перенесли дітей з холодної зими в тепле літо на Південь, тільки яскраві ялинки нагадували про Новорічні та Різдвяні свята.

Ми привезли додому нові пісні, танці, ігри, а також море вражень від спілкування з однодумцями, що плекають українську мову, зберігають національну культуру України й виховують на цьому підростаюче покоління. Я особисто нарешті мала змогу показати громаді свої поетичні та музичні твори:

                        „Українці! Земляки! Щиро вас вітаєм!

                        А рідненьку нашу мову ми не забуваєм!

                        Бо вона нам пахне літом,

                        Теплим сонечком і житом,

                        І широкими ланами,

                        І дрімучими лісами,

                        І прозорою росою,

                        Й паляницей запашною.

                        Рідна ненько! Рідне слово!

                        Солов’їна наша мово!”

...І ось позаду ці чотири чарівні святкові дні.

Молитвою за Україну почала п. Лариса Скрипникова підведення підсумків усіх конкурсів та нагородження переможців. Ні одна дитина не залишилася без подарунків! А скільки добрих слів було сказано в адресу юних артистів та їх керівників!

На прощальному чаєпитті були присутні організатори і гості, діти та їх батьки, слухачі та члени товариства „Калина”.

Зі сльозами на очах прощалися, обмінювалися адресами й сувенірами учасники конкурсу-семінару. Але найголовніше, що у всіх з’явилися різноманітні творчі плани на майбутнє, на плідну загальну роботу у тісному зв’язку на славу рідній Україні, яка, мов матір, зібрала своїх дітей докупи в ці Різдвяні дні.

Віншуємо Україну на Многая Літа,

Щоби вона існувала аж до кінця світу!

Ольга Листопад,

керівник дитячого

вокального ансамблю

“Вітерець”

с. Оленья Губа

Мурманської обл.,

РФ